На Ратнівщині провели зустріч з рідними видатного діяча визвольного руху

Напередодні Дня пам’яті жертв політичних репресій, який відзначається третьої неділі травня та Дня героїв – 23 травня, у Кортеліському історичному музеї було проведено зустріч з рідними найбільш видатного діяча ОУН-УПА нашого краю Андрія Сергійовича Михалевича, який мав псевда «Кос», «Денис», «13».

Народився Андрій у 1919 році на хуторі Хочево біля села Замшани. Після закінчення школи у рідному селі продовжив навчання у Ковельській школі лісового господарства, де й вступив до ОУН.

У 1938 році він бере участь у маніфестації молоді Ковеля з нагоди загибелі провідника ОУН Євгена Коновальця. Через рік Андрій Михалевич очолив Седлищанський районний провід ОУН, а після створення підрозділів Служби безпеки ОУН став референтом СБ Седлищанського району, а пізніше Ковельської округи.

Боївка «Коса» діяла переважно на території Старовижівського та Ратнівського району, а також займалася диверсіями на шосейній дорозі Брест-Ковель.

Успішне маневрування боївки «Коса» поміж засідками та облавами військ НКВС не могло тривати довго і довелось вимушено перебазуватись у заболочені місця Камінь-Каширського району. Там, недалеко від села Нові Червища, 8 грудня 1951 року Андрій Михалевич «Кос» загинув, підірвавши себе гранатою в оточеній криївці. Наказом Головної Команди УПА був нагороджений Срібним Хрестом Заслуги.

У 1942 році членом ОУН стала сестра Андрія – Марія «Веселка». Вона вийшла заміж за кущового провідника ОУН Старовижівського району Степана Калачука. За завданням ОУН вони обоє пішли в підпілля. Степан Калачук «Панас» загинув у 1948 році, а Марія через півроку. Сім’я та родина Андрія «Коса» зазнала переслідувань і репресій. У 1947 році енкаведисти заарештували сестер «Коса» – Тамару і Ольгу, яких засудили на 25 років без права повертатися на батьківщину. Афанасію Михалевич – ще одну сестру «Коса», заарештували за неповідомлення про те, де перебуває брат. Її цілий рік тримали в Рівненській в’язниці, поки їй не виповнилося 18 років і засудили на 10 років таборів. 10 листопада 1949 року заарештували батька, через півроку – матір, які відбували покарання в Тайшетських таборах на добуванні слюди. Заарештували і дружину Андрія Наталію – зв’язкову ОУН, яку схопили в лісі біля с. Синове Старовижівського району та засудили до 25 років виправних таборів.

Згідно із Законом про політичні репресії в Україні від 17 квітня 1991 року вся родина Михалевичів реабілітована.

Ведучі Марія Ярошук і Людмила Дордюк розповіли про довгий і тернистий шлях українського народу до незалежності, до її державності, про віковічну боротьбу свідомих українців за свободу і волю.

Спогадами про пережите поділились сестра Андрія «Коса» – Анастасія Сергіївна та син – Іван Михалевич, які проживають у Дніпрі. Обоє з 1938 року народження і в той час були дітьми. Вони дорожать спогадами про свого брата і батька і вдячні за те, що фото і документи про Андрія і сестру Марію «Веселку» експонуються в музеї. Нагороду Андрія Михалевича «Коса» – «Срібний Хрест Заслуги» і посвідку про нагородження вони подарували для Кортеліського історичного музею.

Валерій Хитрик, керуючий справами Камінь-Каширської районної ради, розповів про вшанування пам’яті Андрія Михалевича в їхньому районі, встановлення пам’ятного знаку на місці його загибелі біля села Нові Червища. Він наголосив, що такі герої заслуговують вшанування не тільки на місцевому рівні, а й в масштабах всієї України.

Протягом заходу звучали пісні про Україну у виконанні Раїси Дордюк, Тетяни Дордюк, Ніни Коханюк. З цікавістю і захопленням слухали розповіді виступаючих про національного героя, патріота нашого краю, свого земляка учні Замшанівської школи та учні 8 класу НВК с. Кортеліси.

На закінчення зустрічі Микола Михалевич,  директор Кортеліського історичного музею, відзначив, що Андрій Михалевич «Кос» був не тільки справжнім національним героєм, а й мудрою людиною. Знаючи, що повстанці загинуть, що їх імена будуть спаплюжені, він протягом 10 років збирав документи про діяльність СБ ОУН та УПА. Всі документи були складені в алюмінієвий бідон, якого він наказав закопати в лісі біля села Вужиськ. Одному із жителів Вужиська було доручено відкопати цей бідон, коли настане вільна Україна.

Завдяки цьому тепер ми маємо змогу вивчати, досліджувати ці матеріали, писати наукові роботи, статті на основі оригінальних документів того часу.

Микола Андронович закликав учнівську молодь до вивчення героїчної історії нашого краю та її видатних представників.

Кортеліський історичний музей.